Історія закладу освіти

Вперше школа виникла в селі в 1862 році. Єдиною освіченою людиною тоді був священик. Школа містилась в селянській хаті. Навчались тільки хлопці 8-9 років. Школа носила назву церковно - парафіяльної. Відвідували її діти з чотирьох сіл - Хворостова, Руди, Комарова і Пилюги. Усі учні, які відвідували школу, були поділені на три групи за об'ємом своїх знань. Навчання тривало цілий день. З чотирьох згаданих сіл навчалось 50-60 учнів на загальне число 600-700 дворів. Навчання в школі проводив брат сільського священика Панас Жаганович.

В 1895-96 навчальному році в церковно-парафіяльній школі в с. Хворостів навчалось 47 хлопчиків. Законовчителем і завідувачем школи був священик Ксенофонт Ігнатович. Він був також членом правління Мелецького духовного училища. Вчителем у школі працював Афанасій Ігнатович, отримуючи жалування 80 рублів у рік. Всього на школу держава асигнувала 100 рублів у рік. Школа в с.Хворостів у 1897 році відзначалась як одна з найкращих у Володимир-Волинському повіті по виховній та учбовій частині, а завідувач школи К. Ігнатович за відмінну працю по впорядкуванню школи нагороджений від Синоду Біблією. При школі було організовано церковно-співочий хор.

В 1895 році в селі стався великий пожар. Згоріла вся західна і південна частина села. Вогонь знищив 150 селянських господарств. В тім числі згоріла і селянська хата, де була розміщена школа. Навчання навіть в тій формі, що проходило раніше, перестало існувати.

Лише в 1901 року в селі за кошти громади було збудоване шкільне приміщення на дві класні кімнати, де було відновлено навчання церковно - парафіяльної школи, яка перебувала під контролем місцевого священика.

В часи австро-угорської окупації навчання було припинено. В школі квартирувалась військова жандармерія.

В 1922 році в Хворостові почала працювати державна початкова школа.

В 1929р. керівником школи був призначений Федорович Василь Кесерович. Він походив з кубанських чи донських козаків, втік від більшовиків в Польщу, оволодів польською мовою, мав якусь освіту, тому міг бути вчителем.

На той час в школі було 4 класи, а класна кімната тільки одна. Тому доводилось наймати ще одну кімнату в селян, в кого була більша і краща хата. Так, певний час орендували хату в Соловея Мартина, потім в Головенчихи, пізніше в Товкача Тараса.

Якою була орендна плата за кімнату, не знаємо, але держава йшла на такі видатки. Тепер вже в школі було дві класні кімнати (одна власна, друга орендована), в яких навчалось по два класи. Добавились і вчителі. Спочатку під керівництвом Федоровича працювала вчителькою пані Славка, а з 1936 по 1939 рік - пані Казя. Обидві польки. Навчання велося польською мовою. Були також уроки української мови, які чомусь називалися руськими, на яких читали і писали по-українськи. Ще українською мовою викладалася релігія, урок якої один раз в тиждень, в суботу, проводив священик православної церкви, бо всі учні були з православних родин.

Поступово Польський уряд почав робити тиск на православ'я, заохочував до переходу в греко-католицьку конфесію, але прямого насильства не було. Проте, керівника школи Федоровича, який був православним, в 1939 році зняли з посади й перевели простим вчителем в село Новосілки, де закінчувалось будівництво семирічної школи, яка так і не була добудована.

На керівника школи прислали католика, Меллера Романа Йосиповича, який мав ще якесь німецьке коріння.

Перше вересня 1939 року було першим і останнім днем навчання в польській школі.

Почалася Друга світова війна. На Польщу напала гітлерівська Німеччина і через два тижні Польщі не стало. В село прийшла радянська влада.

Керівником школи так і залишився поки що Меллер, ще появилось кілька вчителів і навчання почалося на рідній мові, хоч кваліфікація педагогічного складу школи була дуже низькою.

Життя йшло своїм порядком, планувалися нові досягнення в освіті. Була перспектива відкрити п'ятий клас. Але цього не сталося. 22 червня 1941 року фашистська Німеччина напала на Радянський Союз і через кілька днів після початку війни у нас вже порядкували німці.

Влітку 1944 року Червона Армія визволила наш район і школа вступила в свою нову епоху.

В 1944-1945 роках директором школи було призначено Федоровича Василя Кесаровича. Було відкрито 5-ий клас. В школі навчалось 67 учнів.

Поскільки Федорович мав «темне» минуле і «органи» в будь-який час могли зацікавитись ним і йому навряд чи світила б далі вчительська кар'єра, в Хворостів прислали нового директора. Ним стала Бухтоярова Варвара Якимівна, прислана із східних областей України.

Василь Федорович, здоров'я якого було підірване за часи окупації, захворів і незабаром помер. Школа ховала його взимку 1945 року.

До школи направлялись нові вчителі, які вже мали вищу і середню спеціальну освіту. Бухтоярова довго в школі не затрималася. На посаду директора школи в 1946 році було призначено Шолудько Єфросинію Степанівну, при якій школа далі продовжувала прогресувати і в 1948 році був перший випуск сьомого класу. Школа стала семирічною.

В 1950 році директором школи став Білоус Антон Іванович. На цей час в школі навчалось вже 165 учнів. В 1955 році очолює школу Олексюк Антон Петрович. При ньому школа прогресувала далі, щоб стати повною середньою. В 1956-1957 н. р. школа з семирічної була реорганізована в середню. Перший випуск десятого класу відбувся в 1959 році. Було випущено 27 випускників.

В 1963 році директором школи став Вовчок Анатолій Никифорович.

В 1965 році розпочалося будівництво школи.

Нова школа відкрила для учнів свої двері в 1970 році. В цей час в школі навчалося 293 учні. Серед них 29 відмінників, 80 навчалось на «4» і «5», проводились олімпіади з математики, фізики, хімії, біології, історії, української літератури, німецької мови.

Учні школи брали участь у проведенні вечорів, вогників, читацьких конференцій. Проводились змагання з волейболу, легкої атлетики. Значком БГПО нагороджено 34 учні.

В 70-х роках педагогічний колектив та учні приділяли багато уваги оформленню школи, кабінетів, благоустрою території. Було обладнано кабінети біології, історії, математики, української мови та літератури, фізики. Біля школи посаджено сад. З ініціативи вчителя Соколової Є. В. впорядковано клумби. Вчителем музики Галазюком В. І. була створена вокальна група «Піонерська бригантина», яка з своїми концертами побувала в усіх навколишніх селах. Активними учасниками художньої самодіяльності були Бортнічук Світлана, Власюк Віталій, Шиць Люба, Кондрацька Світлана, Івжик Надія, Бабич Валентина.

Неодноразовими учасниками і призерами предметних районних олімпіад були Гелетуха Катерина, Гора Галина, Лис Анатолій, Сало Людмила, Васейко Світлана, Бизюра Валентина, Дремлюк Олександр, Лис Василь.

В 80-х роках кількість учнів в школі поступово стала зменшуватися. Але покращилася матеріально-технічна база, працював радіовузол. Збільшилась кількість гуртків, наприклад в 1975-1976 рр. працював: літературно-драматичний, математичний, фізико-технічний, хоровий, вокальний, хореографічний та спортивні гуртки. Активну роботу в школі проводила комсомольська організація, піонерська дружина Івана Земнохова, жовтенята. Появились нові форми роботи: КВК, вечори-зустрічі, дискусії, огляд пісні і строю, екскурсії.

В 1986-1987 н. р. в школі введено уроки суспільно-корисної праці. Учні 7-10 класів працювали на фермі. Для оволодіння професією оператора машинного доїння оформлено технічний клас.

В 1985 році директором школи було обрано Дубину Валентину Андріївну. В цей час в школі навчалося 138 учнів, працювало 19 вчителів.

Адміністрація школи постійно працювала над створенням найсприятливіших умов для саморозвитку та самореалізації особистості вчителя та учня, реалізацію проектного компоненту навчальної діяльності.

У 2001 році було укладено договір між Львівським державним аграрним університетом та школою. Предметом договору є якісна підготовка молоді до вступу в університет через організацію ліцейних класів.

З метою вирішення проблеми допрофільного навчання в школі вводяться спецкурси «Внутрішнє і зовнішнє озеленення», «Польові культури», «Основи овочівництва» «Основи садівництва», «Основи агрономії», «Основи екології», а також оформлено кабінет Сільського господарства.

У школі створено банк даних обдарованих дітей, розроблена шкільна програма «Обдарованість». Учні школи (Вовчок М., Шоцький А., Вовчок А., Буков'як П.) були переможцями районних предметних олімпіад та конкурсів, призерами обласних предметних олімпіад та конкурсів, співпрацюють з Українським товариством птахів. Оксюшук Т., Пархомук О., Буков'як П., Галуха Л., Ковальчук О., Панасюк Т., Кравчук В., Михальський Ю. приймали неодноразову участь у конкурсах на кращий малюнок. Ставали переможцями в районних та обласних конкурсах, а Ковальчук Ольга переможець Всеукраїнського конкурсу.

За цей час школа неодноразово виходила переможцем у змаганні «Краща школа району».

Сьогодні колектив школи намагається працювати так, щоб про рідну для них школу говорили «добра школа».

Робота педагогічного колективу охоплює різні сторони розвитку учня: інтелектуальну, художньо-естетичну, спортивно-оздоровчу, комунікативну.

В школі навчається 131 учень, працюють 20 педагогічних та 11 технічних працівників. Директором школи в 2006 році призначено Булавчук С.О. Вчителі, класні керівники спрямовують свою увагу на розвиток особистісного потенціалу школяра, вміння самостійно осмислювати життєві проблеми, формування творчого мислення самостійно навчатись.

Для цього в школі працює учнівська рада, клуб «Старшокласник» для учнів 9-11 класів, дитяча організація «Юні волиняни» для учнів 5-8 класів, гра-подорож «В країні сонячних зайчиків» для учнів 1 -4 класів.

В школі розроблено програму «Самовиховання», «Превентивного виховання», «Молодь за здоровий спосіб життя».

Педагогічний колектив школи активізує інтерес дітей до вивчення історії рідного краю. Під час пошукової роботи учні зверталися до краєзнавців, старожилів, різних друкованих матеріалів, в архіви. Так учнями історико-краєзнавчого гуртка написана історію села Хворостів, історію школи, оформлено «Книгу пам'яті», альбом «Пам'ять», історії церков сіл Хворостів і Новосілки.

Учні школи є учасниками краєзнавчих експедицій «Дивовижна Волинь», «Краса і біль Волині», «Волинь вишивана».

Успішна робота школи немислима без батьків,які залучаються до співпраці.

Кiлькiсть переглядiв: 263

Коментарi